Повномасштабне вторгнення Росії на територію України дуже сильно вплинуло на психологічний стан суспільства, яке поставило власне життя на «стоп». Проте влітку маркетингове дослідження Gradus Research показало, що люди почали більше уваги приділяти собі: зустрічатись з рідними та друзями, відвідували перукаря та віддавали перевагу іншим особистим справам.
Чи на часі це – ексклюзивно у «Сніданку з 1+1» розповіла зіркова психологиня Наталія Холоденко. За словами спеціалістки, ця тема не така проста, як здається на перший погляд.
«По-перше, для жінок похід до перукаря, до косметолога, до майстра манікюру – це сеанс психотерапії. Для них це спосіб переключитись, відчути себе добре. Від того, що жінка буде ходити, страждати, не вмиватись косметичними засобами, не доглядати за собою – швидше мирні часи від цього не настануть», - підкреслила психологиня.
Спеціалістка додає, що це певний вид самообману, адже косметичні процедури, як і спорт – це спосіб зберігання ресурсного стану. І якщо людина від цього відмовляється, то її може очікувати заміщення у вигляді різноманітних шкідливих звичок.
Щодо тем засудження одне одного через питання догляду за собою та походу на різні процедури, то Холоденко подібні випади вважає однією з форм зради.
«Це нескінченна тема. А хто зробив оголошення, як має бути правильно? Скажу про манікюр і зачіски – я вважаю, що це характерна риса українок. На сьогодні це настільки в нашій культурі, що навіть на останні гроші вона піде, відмовиться від якогось зайвого бутерброду, але це зробить. І я цим пишаюсь… Це визначна характеристика українок, у нас це в культурі. Щоб навіть у кожному селі був майстер» - зазначила Наталія.
Особисто психологиня радить на подібні «зауваження» не реагувати або підібрати певний набір жартів, за допомогою якогось відповідати на закиди.
Щодо того, як позбутись почуття провини, Холоденко в першу чергу радить зрозуміти, що коли ми штучно обмежуємо себе у чомусь, то зникає цікавість до життя та починається депресія.
Психологиня зазначила наступне:
«Якщо об’єктивно, війна – це стан трауру в суспільстві. Одночасно дуже багато людей гине та страждає, і є таке, що одні сидять в кафе, а інші, грубо кажучи, шматок хліба шукають або в окопах сплять.
Але, якби ті, хто може, не ходили б у кафе, а ті, хто не мають такої можливості, від цього почали жити краще - то це одна справа. Питання, яке собі потрібно ставити: «кому від цього стане краще?».
Якщо виникає відчуття провини – перед тим, як випити кави, відправте 20 гривень на ЗСУ. Або якісь конкретній людині, якій ти хочеш допомогти».
