Співачка Міка Ньютон вперше за 13 років відверто розповіла про події, які кардинально змінили її життя. У новому випуску авторського проєкту Раміни Есхакзай артистка поділилася особистими історіями, про які раніше майже не говорила публічно.
Вперше Міка Ньютон відверто зізналася у боротьбі з онкологічним захворюванням, пережитому викидні після процедури ЕКО та роздумах про усиновлення дитини. Також співачка розповіла про рішення завершити музичну кар’єру у 2013 році, життя з нуля в Америці та причини свого гучного повернення на сцену у травні 2026 року.
Міка Ньютон про викидень після ЕКО та найважчий період у житті
Я почала ЕКО, я завагітніла. І спочатку все нормально розвивалося, але потім серцебиття так і не з’явилося.
І лікарі мені кажуть: "Ну, чекайте викидень". Я питаю: "А як це буде проходити?" Вони відповідають: "Ти зрозумієш".
І в цей час діагностують рак у мого собачки, у мого Моцарта. І для мене це було якесь сюрреалістичне відчуття, ніби мене перевіряють на міцність, наскільки я сильна. Ну це взагалі ненормально.
Мені призначають операцію. І в цей самий день Кріс везе Моцарта на операцію. А для мене собака — це вже, зрозуміло, в тому віці… По-перше, він зі мною весь рак пройшов. Це моя дитина…
І Кріс каже: "Окей, я його відвожу в лікарню". І того самого ранку в мене починаються перейми. І в мене не просто стався викидень — це було так, ніби ти народжуєш.
У мене такої болі не було навіть після тієї серйозної операції, де в мене було багато розрізів. Я людина терпляча, я можу терпіти, але тут я зрозуміла, що навіть не можу. Тобто ти буквально народжуєш, організм проходить через це. Була дуже сильна кровотеча, яку неможливо було зупинити.
У мене все накладалося одне на одне. Наступного дня я відкриваю Instagram, а там всі вагітні. Ніби спеціально: хтось народив, хтось чекає дитину.
І я вперше в житті відчула заздрість. Я людина, яка ніколи нікому не заздрила. Я завжди вірила, що в кожного своя історія — важка чи легка, а в мене своя. І я не повинна ні з ким себе порівнювати.
А тут уперше з’явилося це відчуття: "У неї є, а в мене немає. Я тільки що втратила свою дитину". Я вперше в житті відчула злість до тих, хто може мати дітей.
Я була дуже зла. А потім сказала собі: "Закриваємо очі й молимося". І я почала молитися за всіх дітей, яких знаю.
Міка Ньютон про підтримку чоловіка та думки про всиновлення
Найголовніше, що я можу виносити дитину. У мене з цим усе добре. Проблема в тому, що через операції та ЕКО дуже виснажилася якість яйцеклітин. У мене ж залишився тільки один яєчник. І він настільки виснажений, що ембріони вже не виходять, тобто він уже не працює так, як потрібно. Тобто я сама можу бути вагітною, але тут уже інше питання.
Ми з Крісом дуже багато про це говорили. Нам пропонували: візьміть яйцеклітини іншої жінки, здорової, молодої, і використайте їх. Але Кріс каже: "Я не знаю, чи зможу дивитися в очі дитині й не бачити в ній тебе".
Мені пощастило, що чоловік мене дуже любить. Він каже: "Я краще буду без дітей, але хочу побачити в дитині тебе і себе, а не гадати, хто ще є в цій дитині". Він хоче сім’ю саме зі мною.
Звичайно, ми думаємо і про дитячий будинок, про те, щоб взяти дитину. І, звичайно, хотілося б зробити це в Україні, тому що я знаю, що багато дітей залишилися самі. І це була б для нас велика нагорода.
Міка Ньютон про підтримку чоловіка під час боротьби з раком
Я дуже вдячна Богу за свого чоловіка. Я дуже часто думала: що я такого зробила, щоб заслужити таке ставлення до себе?
Мене часто запитують: "А як ви разом? Ви ж такі різні. Ти виросла в Україні, а він — у Каліфорнії". Він справжній лос-анджелеський хлопець, там же все таке яскраве.
Але я взагалі не відчуваю цієї різниці. Це і ставлення, і турбота: нагодувати, відвезти, допомогти одягнутися, прибрати в хаті. Він усе робив. І всі ці роки працював із дому, постійно був поруч, буквально нога в ногу зі мною.
Міка Ньютон про те, чому українським артистам складно побудувати кар’єру в Голлівуді
Людині, яка не живе в цій країні, неможливо одразу стати там зіркою. Тому в нас, у принципі, і немає прикладів співаків, які приїхали й одразу підкорили Америку.
Одна з головних причин — це мова. І не тільки сама англійська. Далі йде акцент, манера розмови, подача…
Крім мови й ментальних особливостей, є ще розуміння людей. Ми жартуємо не так, як вони. Це потрібно вивчати. Коли ти починаєш розуміти менталітет, ти інакше пишеш тексти пісень, інакше будуєш мелодії та акорди. Те, що працює тут, не обов’язково працює там. І те, що працює там, не завжди працює в нас. І це не тому, що ми, українці, робимо щось не так. Просто ми дивимося на світ через різні лінзи.
Ми часто хочемо перенести те, що працює там, сюди, або навпаки. Але так не буває. Щоб прижитися в Америці, я зробила одну річ: я забула все, чого досягла в Україні. Потрібно обнулитися і спробувати відчути тих людей.
