Український письменник Ілларіон Павлюк уперше публічно заговорив про одну з найболючіших трагедій свого життя – втрату доньки-близнючки. Відверту розмову він дав журналістці Марічці Падалко, згадавши події, які, за його словами, назавжди змінили його і його родину.
«Це найгірше, що може статися в житті – смерть твоєї дитини. Немає точки, де ти більш безпорадний, ніж коли бачиш свою мертву дитину», - зізнався письменник.
Павлюк розповів, що вони з дружиною проходили цей шлях разом, підтримуючи одне одного, і водночас не могли позбутися почуття провини – як за себе, так і за обставини, які призвели до трагедії.
Його дружина народжувала монохоріальну двійню на 37-му тижні вагітності. За словами Павлюка, лікарка наполягла на природних пологах, однак у вирішальний момент була відсутня. Між народженням двох дівчаток минуло 13 хвилин.
«Моя дружина питала, чи це нормально. Їй відповіли: “Так, не хвилюйтесь”. А менша донька в цей час була обмотана пуповиною і 13 хвилин страждала від нестачі кисню», - розповів він.
Через гіпоксію у дитини стався тяжке і незворотне ураження мозку. Після цього, за словами письменника, лікарка намагалася перекласти відповідальність на матір.
«Їй сказали: “Щось там в анамнезі, ви не сказали, що дитина хворіла на вітрянку”. Моя дружина від переляку навіть засумнівалася, чи сама хворіла в дитинстві. Потім вона здавала аналізи, щоб зрозуміти, що це повний абсурд», - поділився Павлюк.
Сам письменник також довго не міг позбутися самозвинувачення. У день пологів він перебував у відрядженні, адже народження очікували лише за три тижні.
«У нас було багато “якби”. Якби я був поруч, я б не дозволив їм 13 хвилин пити чай чи що вони там робили. Звинувачення – це нормально, бо ти не можеш прийняти, що такого горя могло не статися», - зізнався Павлюк.
Донька Ілана прожила п’ять з половиною років. Вона народилася повністю сліпою, без ковтального рефлексу, але завдяки постійним реабілітаціям сім’ї вдалося досягти майже неможливого.
«Вона була повністю сліпою, але ми відновили їй зір. Вона навіть могла читати – це сприймалося як абсолютне диво», - сказав Павлюк.
Дівчинка також навчилася посміхатися, хоча лікарі переконували, що цього ніколи не станеться. Зрештою Ілана померла від запалення легенів.
Письменник зізнається: боротьба за життя доньки мала високу ціну – інші діти в родині певний час залишалися на другому плані.
«У всьому є своя ціна. Якби ми знали, що вона не проживе більше ніж п’ять із половиною років, ми б, напевно, більше просто проводили з нею час», - поділився він.
Пам’ять про доньку Павлюк зберіг і в літературі. Він присвятив Ілані оповідання про її усмішку, яке увійшло до збірки Видавництва Старого Лева «19 різдвяних історій».
«Я дивлюся на свою старшу доньку Лею і постійно уявляю поруч із нею таку саму здорову дівчинку, її копію. Але я забороняю собі це робити – бо цього немає в моєму житті. Воно мене розчавить», - підсумував письменник.
