Син Пелиха, який служить на фронті: «Війна ніфіга не красива і романтична, як це здаєтся з постів в інсті»
Єдиний син ведучого Ігоря Пелиха Іван зараз на Донецькому фронті захищає Україну у складі 1-ї інтернаціональної роти спеціального призначення. Хлопець зрідка пише у соцмережі про свою службу, звертаючись до підписників аби ті допомогли зібрати гроші на потреби бійців.
Іван Пелих пише, що попри величезні ризики на фронті, єдине, в чому можна не сумніватися, сидячи десь в окопі – так це у своєму побратимові.
«Сидиш ввечері в підвалі розбитого і спаленого будинку, на вулиці дощ. Часом в небі роздається різкий звук і ти не сильно розумієш чи це грім чи вихід артилерії (повірте, після сотень приходів за день звучить воно дійсно схоже), по звичці пригинаєш голову.
Раптом збоку починається стрілкотня, її звуки вже точно не сплутати, бігом накидаєш каску/броню, досилаєш патрон в патронник, вибігаєш і займаєш свій сектор. Неможливо словами передати той адреналін, коли у тебе над головою свистять кулі і кожен раз, перед тим, як висунутись і відкрити вогонь, або перебігти на іншу точку ти не знаєш чи не прилетить зараз по тобі. Єдине в чому 100% впевнений, це в твоєму побратимові праворуч і ліворуч, бо всі хто тут, функціонують, як одне ціле», - пише військовий.
Іван ще до війни, у мирному житті працював оператором, влучно справляється з дронами, тож і на фронті вміло застосовує свої знання.
«Бувають хороші дні, коли дроном наводиш наших танкістів і вони вхлам розбирають п*дарську (пробачте, так вже повелось іх тут називати) посадку і кожне їх влучання святкуєте всім підвалом, не гірше ніж гол збірної України на ЧС, а бувають погані, коли ціла купа своїх 300, і після їх евакуації під шаленим обстрілом, сидиш, відтираєш руки від крові і думаєш, що це цілком міг би бути і ти, але головне, щоб хлопці до госпіталя встигли добратись.
Війна насправді ніфіга не красива і романтична, як це часом здаєтся з постів в фб/інсті і кожна новина про успішно звільнене село під час контрнаступу насправді дається ціною, яку поки не побудеш тут напевно ніколи і не усвідомиш», - пише Іван Пелих.
Фото: інстаграм
