Артем Пивоваров про Клавдію Петрівну, важке дитинство у Вовчанську і навчання на лікаря-акушера

Артем Пивоваров у великому інтерв’ю Раміні Есхакзай розповів про своє бентежне дитинство у містечку Вовчанськ, яке знаходиться за 15 кілометрів від російського кордону, як бився з ромами, вживав у доволі ранньому віці алкоголь, про маму і бабусю, яких вважає найріднішими людьми у світі, про навчання у Харкові і шлях до своєї мрії – співати на великій сцені.

“Відбулась магія”, - Артем Пивоваров про співпрацю із Клавдією Петрівною

В рамках проєкту “Твої вірші, мої ноти” я виступаю ініціатором. Залежно від того, які ідеї приходять до мене, я бачу, з ким можу це зробити сенсово, енергетично. Ми познайомилися із менеджментом Клавдії Петрівни, її продюсер, до речі, не Ірина Горова,  як багато хто думає, у неї окремий лейбл. Ми з Клавдією Петрівною знайомі давно, вона була на багатьох моїх концертах. Все швидко відбулося, відбулася магія. Ми записали пісню, і я запропонував, щоб вона з'явилася вперше фізично на моєму концерті у Палаці спорту. Коли я вперше почув музику Клавдії Петрівни, я трішки по-іншому візуалізував її образ. Але поспілкувавшись з нею, я вкотре зрозумів, що не треба судити за зовнішністю, адже ця юна дівчинка доросла не по роках. 

Артем Пивоваров розповів, чому мама не виїхала перед окупацією:

Я прокинувся від вибухів, почали переписуватися із друзями, всі казали збирати речі. У мене була сильна лють. Я почав дзвонити мамі, родичам, казати, що потрібно виїжджати зараз. Я намагався зробити все для того, щоб вони виїхали, але, на жаль, не вдалося, якось зневірилися всі. Мама почала розповідати мені жахливі історії про те, що там відбувається. Вона була в лікарні на роботі. Я хотів зрозуміти, як можу допомогти, але відчув безсилля. Досить довго у нас не було зв’язку. Зараз мама переїхала до Харкова, вона не хоче їхати з цього регіону, це складна тема, я часто їжджу туди.

Артем Пивоваров згадав, як крав чорний метал на кордоні з Росією:

Я народився у місті Вовчанськ, 15 кілометрів від країни-агресора, ми на велосипедах із хлопцями доїжджали до кордону і робили дивні речі, крали чорний метал, наприклад. Нам вже тоді не подобалося, що ми живемо поруч із ними. Коли ти живеш у прикордонному місті, ти або займаєшся непристойними речами, або виїжджаєш із того міста. У мене не було можливості виїхати, бо я з дуже простої сім’ї. Мене виховали дві неймовірні жінки - моя мама і бабуся, вони пройшли непростий шлях зі мною і, я вважаю, виховали в мені найкращі цінності.

Артем Пивоваров розповів, чи пам'ятає власного батька:

Я взагалі не пам'ятаю, як виглядає мій батько. У мами були фотографії, вона мені їх показувала і розповідала все як є, але у мене в пам’яті не викарбувалося його обличчя. Про нього немає достовірної інформації, ми не цікавилися. Коли мені було 7-8 років, я дізнався, що його мама живе з моєю бабусею в одному районі, ми декілька разів перетиналися, і на цьому все. Пам'ятаю якісь суперечки, батьки хотіли запитати, чи не цікаво батьку побачити сина, але позитивної відповіді не було.

Артем Пивоваров розповів, коли зрозумів, що має подорослішати:

Був момент, коли я усвідомив, що у своїй родині маю стати головним і дорослішати зараз. У Вовчанську була велика кількість переселенців ромів, і ми з хлопцями постійно з ними билися. Була сильна бійка, коли мені було років 9-10, ми билися палицями, загалом діти в регіонах достатньо озлоблені, і коли я повертався додому, роми мене спіймали і побили. Я прийшов, сказав мамі: “допоможи мені, ти маєш щось вирішити”. Вона сказала дуже сильні, важливі речі для мене: “ти рано чи пізно залишишся сам, я не зможу тобі допомогти, а потім буде доросле життя, і ти знову залишися сам. Я зараз не можу цього зробити, тому що дуже тебе люблю”. Я це запам’ятав, пішов у гараж, узяв дрин, знайшов тих хлопців і побив їх.

Артем Пивоваров розповів, у якому віці вперше спробував алкоголь

У мене з самого дитинства не було умов для того, щоб розвиватися, але було неймовірне бажання. Коли я створив свій перший гурт, ми з хлопцями постійно знаходили якісь рішення, щоб займатися тим, що нам подобається, бо ми бачили оточення, навколишнє середовище, яке дуже погано впливало на нас всіх. П’янки та перші наркотики - це все відбувалося дуже рано, у 12-13 років. Мій перший гайморит з'явився, коли мені було 14 років, мама не розуміла звідки, а я їй не розповідав, що заснув на пам'ятнику взимку, тому що напився і мене забули хлопці.

У нас була велика компанія з 15 хлопців, з тими, з ким я підтримую зв'язок, залишилось 3-4 людини.  Частина сидить у в'язниці, інших вже немає, хтось у прямому сенсі слова згорів вдома, хтось скоїв самогубство. Це провінція, там все по-іншому відбувається, повага не виписується за рахунок того, що ти маєш розповісти якусь історію, ти маєш довести, чому ти такий, маєш показати цьому оточенню.

“Мій рідний дідусь кидався на маму з сокирою”,  - Артем Пивоваров 

Я був злий на цей світ, був жорстоким малим, як і все моє оточення, бо так диктував соціум, якщо хочеш щось отримати, забери це. Мені здавалося, що мене хтось хоче обдурити, я бачив, як все відбувалося у моїй сім’ї, як мою бабусю та маму постійно намагалися надурити в усіх сенсах. Світ був жорстоким, до того ж, я виріс без батька. Мій рідний дідусь із сокирою кидався на мою маму і я бився з ним в 11 років. Про що можна говорити?! У 18 років я приїхав до Харкова, моє оточення змінилося, я побачив, що люди мене люблять, їм цікава моя думка, моя музика.

Артем Пивоваров розповів про свій перший сексуальний досвід:

У дівчат було тяжіння до більш сміливих, розбишак. Те, що у 9-10 років мені довелося подорослішати та працювати, напевно, відчували доросліші на 5-6 років дівчата, з якими я зустрічався. Перший сексуальний досвід трапився у мої 14 років, їй було 17 років.

Артем Пивоваров згадав:, скільки пологів прийняв:

Мама поставила умову, щоб я вступив до медичного коледжу, адже, якщо я його закінчу, є можливість піти після нього одразу працювати за спеціальністю. Я розумів, що можу поїхати до Харкова, почати працювати там і закріпитися. Була можливість навчатися на медбрата або фельдшера-акушера. Я обрав останнє, тому що це більш престижно і якщо поруч не буде лікаря, я можу його заміняти, приймати пологи. Я приймав пологи три рази, першим був хлопчик, потім дівчинка та хлопчик. 

Артем Пивоваров зізнався, як зловживав алкоголем, щоб забутися:

Я був на багатьох операціях, це був непростий період у моєму житті. Я почав втягуватися у рутинне життя, було дуже складно, тому що я щодня працював із восьмої ранку до шостої вечора, намагався балансувати, ходити на музичні вечірки, писати пісні. Але був певний застій, я роки три нічого не робив і все переросло в те, що я був на роботі, пив, їхав на вечірку, пив, щоб забутися, прокидався, йшов на роботу в операційний блок, робив певні маніпуляції, знову пив, це було постійно. Я просто пив спирт, людині з моєю вагою не треба було багато, щоб почуватися розслаблено. Це був постійний процес, коли я розумів, що мені складно, боляче, я не усвідомлював, що робити та куди мені рухатися. Все змінилося в період, коли я познайомився з гуртом «Dance Party. Dance! Dance!».

Артем Пивоваров розповів про важливість грандіозного шоу в Палаці спорту:

Сильним каталізатором у прийнятті рішення зробити масштабні концерти у Києві, було те, що 25 років тому таку кількість концертів у Палаці спорту поспіль зробив артист із країни-агресорки. Для мене це було сильним поштовхом. Я сказав собі та команді: ми зараз змінюємо історію, ми трансформуємося, це неминуче, і ми маємо це зробити, не дивлячись на всі складнощі, зокрема фінансові ризики, які на мені безпосередньо. Зароблені кошти йдуть на допомогу нашим військовим, все інше ми закриваємо самі. Ми маємо робити такі шоу, показувати, що в нашій країні культура також має велике значення.