Театральна вистава «Конотопська відьма» Івана Уривського зараз найпопулярніша в Україні – ажіотаж настільки високий, що майже неможливо купити квитки на кілька місяців вперед. Відгуки тільки схвальні. Нею марять навіть ті люди, які в театрі бувають рідко, але подивитися саме «Конотопську відьму» вважають справою обов’язковою.
Олексій Суханов у розмові з Іваном Уривським розпитав, які свої вистави він сам вважає найкрутішими і скласти топ-5.
«Я люблю по-трошки всі свої вистави. Дуже люблю «Безталанну». Якщо ви хочете прийти в театр, а потім знову туди повернутися, тоді все ж таки на «Конотопську відьму». Якщо ви хочете таку естетику, яку б я хотів розвивати і якою б хотів займатися, тоді це «Калігула». Мені подобається його мінімалізм, простота існування в одній площині.
Дуже люблю виставу «Тіні забутих предків», коли її ставив, був наче в тумані. «Пер Гюнт» - це перша вистава, яку я поставив на сцені театру Франка, дуже хвилювався. Це найскладніша п’єса, з якою я працював. Я стільки всього туди накидав!», - згадує в інтерв’ю Уривський.
За плечима 33-річного Івана Уривського більше 20 вистав, і йому зараз трохи сумно, що лише «Конотопська відьма» визвала у глядачів неабиякий ажіотаж».
«Є такі люди, які хочуть потрапити на виставу «Конотопська відьма», щоб потім у соцмережах написати: «Я був на «Конотопській відьмі», а є люди, які знайомляться зі мною як з режисером через «Конотопську відьму». Те, що вона привела нових людей, це плюс, за це я її люблю. Естетично для мене вона «смачна» вистава. Але я не люблю комедії, а там її багато», - каже режисер.
Також Уривський не приховує, що його лякає статус модного режисера:
«Є страх стати модним режисером, бо в мене були вистави «Лимарівна», «Безталанна», «Камінний господар», «Перехресні стежки», і мені було комфортно. А «Конотопська відьма» стала якимсь куполом. І ось це лякає. Я не хочу робити вистави, які викликають ось такі ажіотажі. Я хочу робити якісний, сучасний, цікавий театр».
