Вперше після початку повномасштабної війни в Україні, розпочатої росією, артист MONATIK презентує кліп, що створив зі своєю незмінною українською режисеркою Таню Муіньо. Відеороботу на нову композицію “Все моє життя” було створено в Одесі. До цієї прем'єри артист створював та випускав анімаційні кліпові історії (як, наприклад, “From U to z”). В цьому кліпі MONATIK вперше від повномасштабного вторгнення з'являється самостійно.
Як зізнається сам артист, ця відеоробота - це одкровення, яке він разом зі своєю подругою Муіньо знімав як відеолистівку для своєї сім’ї, що перебуває за кордоном через повномасштабне вторгнення. Кліп вийшов надзвичайно душевним та щирим.
MONATIK:
“Повномасштабна війна, яку розпочала росія проти України, багато чого розставила по своїм місцям. І в житті, і в голові. Раніше мене оточувало доволі багато людей. Як виявилось не завжди чесних, не завжди людяних… Минулий рік остаточно все показав. І тільки мої люди, моя сім’я, мій слухач тримали та тримають в мене жагу до життя… (ще кращого життя…) Так з’явилась пісня “Все моє життя”, яка, маю надію, буде нагадувати про віру у світло і тих, хто цю віру під час повномасштабного вторгнення мені продовжував і продовжує дарувати.
Одного дня я прийшов на нашу київську студію “Love And Rhythm Production” і разом з Іваном Лопуховим ми записали цю композицію всього за декілька годин. Ідеї та мелодія лились. Потім Сергій Єрьоменко відкрив її найкращі сторони й прикрасив усе своїми витонченими смаком і слухом”.
Також артист, що постійно виступає на прифронтових територіях для наших військових, сімей полонених, волонтерів, працівників освіти, ДТЕК та лікарів, зізнався, що наразі мотивований всі власні кошти спрямовувати на перемогу України. Проте на думку співака культура має навчати цікавого бачення та задавати рівень, тому MONATIK довірився естетичному баченню Таню Муіньо, яка взяла в руки VHS камеру, та спільними зусиллями було створено новий кліп у форматі “home video”.
MONATIK:
“Я не вважаю, що сьогодні варто витрачати величезні кошти на зйомки кліпів. Щодня ми збираємо гроші та донатимо для наших військових, українців, волонтерів. Саме тому я вважаю, що краще спрямовувати ресурси на більш важливі та необхідні речі й допомогу нашим людям. Але культура під час війни мусить жити, задавати рівень, виховувати та надихати. Наскільки це взагалі можливо. Коли я дізнався, що моя найулюбленіша режисерка Таню Муіньо в перерві між знімання кліпів для голлівудських артистів повернулася до рідної Одеси, а ми з командою приїхали виступати для військових, що були на ротації, ми вирішили зустрітися. Я запропонував їй показати нові пісні в форматі (home video). Ми разом посміялися з цього формулювання, але… розпочали.
Подорожуючи своїми улюбленими місцями Одеси, я ділився новими історіями й піснями зі своєю надталановитою подругою Таню, яку не бачив з початку повномасштабної війни. Ми багато спілкувались, відкривали один одному душу, передавали відеолистівку моїй сім’ї, яка змушена була залишитися на тривалий час (який для мене здається вічністю) за кордоном через війну, розмірковували про людей і наше світле майбутнє після перемоги…”
